Павло Скоропадський

(1873 – 1945)

державний і військовий діяч.

Гетьман Української Держави

(29 квітня — 14 грудня 1918).


29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Він був нащадком давнього роду козацької старшини й одним з найбільших в Україні землевласників. За царського режиму служив військовим ад`ютантом Миколи II і під час війни був авторитетним генералом. З початком революції він українізував своє військове з`єднання і, коли Центральна Рада не прийняла його послуги був обраний командиром селянського ополчення «вільних козаків».

Після розпуску Центральної Ради гетьман оголосив про встановлення «Української Держави». Нова держава грунтувалася на поєднанні монархічних, республіканських та диктаторських засад. Відмінялася націоналізація великих маєтків та культурна автономія. Гетьманові належало одноосібне право видавати всі закони, призначати кабінет міністрів, управляти зовнішньою політикою та військовими справами й бути верховним суддею країни.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (Національний архів, Національна бібліотека та інші заклади).

Усе ще потребувало вирішення земельного питання. 29 квітня Гетьман скасував закони про конфіскацію великих маєтків, прийняті Центральною Радою, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді (його так і не вдалося виконати). З перших днів діяльності гетьманський уряд вживав заходів щодо нормалізації становища на селі, яке потрясали невдоволення, суперечності. Для підготовки нового аграрного закону й налагодження конфліктів між землевласниками й селянами було створено губернські й повітові комісії. Тимчасові правила про земельні комісії зобов'язували селян повернути поміщицьке майно й відшкодувати збитки, яких вони завдали великим землевласникам. На початку листопада підготували проект аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами – не більше 25 десятин на двір.

Сім із половиною місяців Української Держави переважна більшість спостерігачів оцінює як період соціального і громадського спокою. Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка Гетьманом вільного підприємництва, можливість промислових та торговельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади, широкий збут товарів до Німеччини та Австро-Угорщини. У цей час було налагоджено грошовий обіг, удосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії. Поступово було відроджено залізничний рух. Зовнішньою запорукою цього була, безперечно, окупаційна австро-німецька армія, що припинила громадянську війну і вторгнення в Україну російських військ. В цих питаннях цілі австрійсько-німецьких військ і гетьмана збігалися.

Розпад Австро-Угорської імперії та листопадова революція в Німеччині ліквідували зовнішню запоруку стабільності гетьманської влади. З іншого боку, представники Англії, Франції, США та Італії обіцяли допомогу тільки за умови проголошення курсу на федерацію з білою Росією, який врешті-решт, так як і новий (з листопада 1918 року) проросійський кабінет міністрів Сергія Гербеля, виявився самовбивчим для Гетьмана.

Через політичні розбіжності розколовся кабінет міністрів Гетьмана. Намагаючись розрядити атмосферу, Павло Скоропадський 14 листопада 1918 року своїм універсалом сповістив про створення федерації з Росією. Це викликало обурення серед широких українських верств суспільства й прискорило падіння гетьманського режиму. 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади й виїхав з України разом з німецькими частинами. Гетьманська держава припинила своє існування.

Література

Градова, А. Гетьмани України. Історія про славу, мудрість і відвагу / А. Градова. – Харків : Віват, 2015. – 352 с.

Пришутов, Е. «Державність українська стала фактом…» / Е. Пришутов // Народна армія. – 2010. – 28 трав. – С. 11.

Савченко, В. А. Павло Скоропадський / В. А. Савченко. – Харків : ПЕТ, 2013. – 128 с.

Савченко, В. А. Павло Скоропадський – останній гетьман України / В. А. Савченко. – Харків : Фоліо, 2008. – 380 с.

Скоропадський, П. За всенаціональну єдність / П. Скоропадський ; упоряд. і зред. Мирон Королишин. – Торонто, 1983. – 160 с.

Скоропадський, П. Спогади : кінець 1917–грудень 1918 / П. Скоропадський ; гол. ред. Ярослав Пеленський. – Київ : Філадельфія, 1995. – 493 с.

Скоропадський, П. Я вірю, що Україна нарешті буде вільною / П. Скоропадський // Військо України. – 1998. – №5/6. – С. 34–36.

Сюндюков, І. Загадка Павла Скоропадського / Ігор Сюндюков // День. – 2015. – 11–12 грудн. (№227/228). – С. 20.

Реєнт, О. Павло Скоропадський / О. Реєнт. – Київ : Альтернативи, 2003. – 304 с.

Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918 – 1922) : документи і матеріали / упоряд.: Василь Даниленко, Наталія Кривець. – Київ : Смолоскип, 2012. – 592 с.

Шкільник, М. Україна у боротьбі за державність в 1917 – 1921 рр. : спомини і роздуми / М. Шкільник ; упоряд. В. Верстюк. – Київ : Кліо, 2016. – 512 с.

Яневський, Д. Б. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра / Д. Б. Яневський. – Харків : Прапор, 2012. – 921 с.