Симон Петлюра

головний отаман армії Української Народної Республіки (УНР),

голова Директорії УНР

(23 травня 1879 р. – 25травня1926р.).


Образ головного отамана УНР у новій українській історії став символом боротьби за волю й незалежність України. Навесні 1917 р. С. Петлюра був призначений головою Українського Військового Комітету Західного фронту і як його делеґат взяв участь у І Всеукраїнському з’їзді в Києві, де був обраний головою Українського Генерального Військового Комітету. З утворенням Центральної Ради у червні 1917 р. С. Петлюра став її Генеральним секретарем військових справ. Уся його енергія була спрямована тоді на створення українських збройних сил.

Восени 1917 р., не погоджуючись з напрямами в Уряді В. Винниченка, С. Петлюра вийшов з Уряду і, виїхавши на Лівобережжя, організував Гайдамацький кіш Слобідської України, який згодом під його проводом відіграв вирішальну роль в січні – лютому 1918 року в боях за Київ і у ліквідації більшовицького повстання на Арсеналі.

Після гетьманського перевороту (квітень 1918 р.) Петлюра очолив Київське Губернське Земство і Всеукраїнський Союз Земств. На цьому посту він був заарештований гетьманським урядом і після чотиримісячного ув’язнення переїхав до Білої Церкви і взяв участь у протигетьманському повстанні, після чого увійшов до складу Директорії й очолив Армію УНР як її Головний Отаман.

Після виїзду В. Винниченка за кордон С. Петлюра 11 лютого 1919 р. став Головою Директорії. Він очолював збройну боротьбу Армії УНР впродовж десяти місяців за надзвичайно важких внутрішніх і зовнішніх умов, що включали і період боротьби об’єднаних армій УНР і УГА (Українська Галицька армія) проти більшовиків і денікінців. Опинившись в оточенні ворожих сил у безвихідному становищі, Уряд УНР на чолі з С. Петлюрою 5 грудня 1919 р. виїхав за кордон, до Варшави, в пошуках союзника проти окупанта і червоної армії.

Армія УНР за наказом Головного Отамана пішла у перший Зимовий Похід. Після укладення «Варшавського договору» й військової конвенції з Польщею, війська УНР під проводом С. Петлюри спільно з польською армією як союзником повели наступ проти більшовиків і 7 травня 1920 р. зайняли Київ. У червні довелося об’єднаним арміям під тиском переважаючих ворожих сил відступити з Києва. Тоді С. Петлюра продовжував боротьбу з більшовиками власними силами, та після перемир’я між Польщею і совєтською Росією (жовтень 1920 р.) з’єднані Армії УНР перейшли в листопаді того року Збруч і були інтерновані в Польщі.

У Польщі він відновив свою публіцистичну діяльність, видавши у 1923 р. брошуру «Сучасна українська еміґрація і її завдання», а вже в «Тризубі» С. Петлюра писав переважно про недавні українські визвольні змагання, про становище України під більшовиками та завдання еміграції. Свої праці підписував власним прізвищем і різними псевдонімами: В. Марченко, В. Салевський, І. Рокитний, О. Ряст та криптонімами.

Із своїх принципових безкомпромісних позицій С. Петлюра ніколи не сходив ні як публіцист, ні як військовик, ні як політик. З іменем Симона Петлюри пов’язана збройна боротьба українського народу за визволення з-під ворожої окупації, за свою державність (1917 – 1921 рр.). Він був талановитим організатором і командувачем, який зумів згуртувати видатних і досвідчених військових і політичних діячів. Будучи Головою Директорії, виявляв у своїй діяльності щирий демократизм і гуманність та водночас був видатним політиком. Він передбачав значну роль української еміграції в боротьбі за незалежність і державність України.

Феномен Петлюри як політика й лідера націй, що виявився під час революції й підсилився в роки захоплення більшовиками України, став визначальним для українського руху опору. Симон Петлюра – відважний борець за незалежну українську республіку.


Література


Верстюк, В. Ф. Петлюра Симон Васильович // Верстюк В. Ф. Діячі Української Центральної Ради / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко. – Київ, 1998. – С. 50–62.

Верстюк, В. Ф. Українська Центральна Рада / В. Ф. Верстюк. – Київ : Заповіт, 1997. – 344 с.

Верстюк, В. Ф. Українська Центральна Рада: період становлення // Український історичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 23–46.

Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі бібліогр. нариси : довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька [та ін.]. – Київ : Вища шк., 2011. – 391 с. : іл.

Іваніс, В. Симон Петлюра – Президент України / В. Іваніс. – Київ : Наук. думка, 1993. – 256 с.

Сергійчук, В. І. Симон Петлюра / В. І. Сергійчук. – Київ : Україна, 2004. – 448 с. : іл.

Симон Петлюра в історії та національній пам`яті : матеріали Всеукр. наук. конф. (20–22 трав. 2009 р.) / відп. ред. В. Ф. Верстюк. – Київ : Фоліант, 2009. – 164 с.

Петлюра, С. В. Статті / С. В. Петлюра ; упоряд. та авт. передм. О. Климчук. – Київ : Дніпро, 1993. – 341 с.

Солдатенко, В. Ф. Проект «Україна» : 1917–1920 рр. Постаті / В. Ф. Солдатенко. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 511 с.

Шкільник, М. Україна у боротьбі за державність в 1917–1921 рр.  : спомини і роздуми / упоряд. В. Верстюк. – Київ : Кліо, 2016. – 512 с.

Яневський, Д. Б. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра / Д. Б. Яневський. – Харків : Прапор, 2012. – 921 с.