В’ячеслав Казимирович Липинський

(1882–1931)

Український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист,

теоретик українського консерватизму, один із організаторів Української демократично-

хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників».

За гетьманату – посол України в Австрії


Лютневу революцію 1917 року В’ячеслав Липинський зустрів, перебуваючи у Полтаві. Після Лютневої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині. Тоді ж він став одним із засновників і автором політичної програми Української демократично-хліборобської партії (УДХП), виданої у жовтні 1917 року.

Після визволення України від більшовиків, навесні 1918-го року, В’ячеслав Липинський зближується з Павлом Скоропадським, майбутнім Гетьманом Української Держави. У той самий час консервативні сили (УДХП, «Українська Народна Громада» П. Скоропадського та «Союз земельних власників») створюють опозиційну до Центральної Ради коаліцію і за офіційного нейтралітету німецьких окупаційних сил розпочинають підготовку до державного перевороту. 29 квітня 1918 року Центральну Раду було повалено, Павла Скоропадського – проголошено Гетьманом.

Липинський був призначений послом Української Держави в Австро-Угорщині. Гетьман уповноважив його провести від імені Української Держави обмін ратифікаційними грамотами з усіма країнами, що підписали Брестський мирний договір УНР з державами Четвертого союзу 9 лютого 1918. У зв’язку з цим Липинський мав зустрічі з уповноваженими представниками Болгарії, Німеччини та Туреччини.

Після протигетьманського повстання Директорії 1918 р., яке Липинський вважав трагічною помилкою в українській історії, залишився дипломатичним представником Української Народної Республіки в Австрії і доклав чимало зусиль для міжнародного визнання нової державної влади в Україні.

Кроки Директорії УНР, її репресії проти державницьки налаштованих діячів зрештою змусили його вдатися до демісії. Від червня 1919 перебував в еміграції в Австрії.

1920 року став ініціатором і одним із засновників позапартійної організації «Український союз хліборобів-державників», написав її статут і регламент, очолив її керівний орган – Раду присяжних.


Література


Верстюк, В. Ф. Українська Центральна Рада / В. Ф. Верстюк. – Київ : Заповіт, 1997. – 344 с.

Верстюк, В. Ф. Українська Центральна Рада: період становлення // Український історичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 23–46.

Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі бібліогр. нариси : довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька [та ін.]. – Київ : Вища шк., 2011. – 391 с. : іл.

Галушко, К. Консерватор на тлі доби. В’ячеслав Липинський і суспільна думка європейських «правих’» / Кирило Галушко. – Київ. :Темпора, 2002. – 287 с.

Липинсткий, В. Україна на переломі / В’ячеслав Липинський. – Київ : Дніпро. – 1997. – 320 с.

Солдатенко, В. Ф. Проект «Україна» : 1917–1920 рр. Постаті / В. Ф. Солдатенко. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 511 с.

Шкільник, М. Україна у боротьбі за державність в 1917–1921 рр. : спомини і роздуми / упоряд. В. Верстюк. – Київ : Кліо, 2016. – 512 с.