1831

9 лютого. Переляканий польським повстанням, яке перекинулось до Вільна, П.В. Енгельгардт поспішив перебратися звідти до Петербурга. Пізніше слідом за ним разом з панською челяддю прибув до столиці і його козачок Тарас Шевченко

1839

3 лютого. Через тиждень після одруження Брюллова Шевченко зустрівся з ним у коридорі Академії мистецтв, і той запросив його до себе, залишив обідати. «В ожидании обеда Брюллов что-то чертил в своем альбоме, а меня заставил читать «Квентин Дорварда» (роман Вальтера Скотта) – згадував Шевченко в повісті «Художник»

1840

12 лютого. Цензор П.О. Корсаков, ознайомившись із рукописом «Кобзаря», проставив на ньому дату дозволу до друку, що й було позначено на звороті титульної сторінки надрукованого  примірника

1842

Лютий. В.Г. Бєлінський в «Отечественных записках» схвально відгукнувся про рисунок Шевченка «Знахар». «Рисунки гг. Тимма, Щедровского, Шевченка отличаются типическою оригинальностию и верностию действительности»

1844

Початок лютого. Шевченко виїхав з Кирилівки у Москву через Київ – Чернігів – Борзну. Перебуваючи у Києві, Куліш познайомив його з В. Білозерським


 

12 лютого. Шевченко прибув до Москви, де зустрівся з М.С. Щепкіним і О.М. Бодянським

1846

Перша половина лютого. Шевченко на Чернігівщині, у селі Марківцях. Гостює у поміщиків Катериничів, де виконав вісім акварельних портретів. З них відомі п’ять: матері власника села – Марії Федорівни, його дружини Тетяни Пантелеймонівни, тещі Олени Антонівни Афендик, братів Івана та Олександра Катериничів

1847

4 лютого. П.О. Куліш написав П.О. Плетньову про своє одруження з О.М. Білозерською: «Самым дорогим гостем у меня был Шевченко, который держал и венец при венчании.


 

Я старался оказывать  ему всевозможное уважение, чтобы показать малороссийским панам, что не чины и багатство, а личные достоинства я ценю в человеке; а жена моя подарила ему на память цветы, которыми были украшены ее волосы. За столом я пил за здоровье нашого поэта, а при прощании сказал, что присутсвие его на моей свадьбе я считаю величайшей для себя честью»

 

1850

8–14 лютого. Оренбург. Командирові 4-го лінійного батальйону надіслано з Орської фортеці формулярний список про службу «рядового №191» Шевченка.

Генерал-ад’ютант В.О. Перовський пише листа управляючому ІІІ відділом Л.В. Дубельту з проханням повідомити, чи можна «что-либо предпринять в облегчении участи Шевченко» та чи заслуговує він, на думку Дубельта, «особенного ходатайства». У довідці, прикладеній до листа Перовського, значилося, що рядовому Шевченку близько 40-ка років віку; він дуже слабкої і ненадійної будови тіла; впродовж кампаній на Аральському морі неодноразово хворів на скорбут (цингу)

1857

10, 15 лютого. Новопетровське укріплення. Шевченко писав Б. Залеському, що ще немає офіціального повідомлення про його звільнення: «… Что значит эта черепашья медленность?». Розповідає про свої плани на майбутнє: спочатку подорож в Рачкевичі, потім до Вільно, Петербурга

1858

1 лютого. У «Нижегородських губернських відомостях» надруковано рецензію Шевченка «Бенефис г-жи Пиуновой, января 21 1858 года»

4 лютого. В зв’язку з клопотанням Академії художеств ІІІ відділ дозволив Шевченкові жити в Петербурзі: «ІІІ отделение полагало бы возможным испросить ему разрешение проживать здесь и посещать классы Академии с тем, однако, чтобы он был здесь подвергнут строгому полицейскому надзору и чтоб начальство Академии художеств имело должное наблюдение, дабы он не обращал во зло свого таланта»

9 лютого. Шевченко написав поезії «Доля», «Муза», «Слава»


12 лютого. Малював портрети: А.К. Кадницького, М.А. Фреліха

 


13 лютого. Над Шевченком встановлювався потрійний нагляд – поліції, жандармів і академічного начальства

14 лютого. Закінчив переписувати другу частину повісті «Матрос» («Прогулка с удовольствием и не без морали»)

1859

15 лютого. Шевченко написав вірш «Подражаніє 11 псалму»

1860

5 лютого. У «Харьковских губернских ведомостях» опубліковано статтю «О новом издании стихотворений Т.Г. Шевченка». В ній з радістю вітається «появление собрания стихотворений знаменитого украинского поэта под общим именем «Кобзарь», только что вышедшем из украинской типографии П.А. Кулиша в С.-Петербурге»


13 лютого. З рахунку друкарні П.О. Куліша, виставленого Шевченкові, відомо, що «Кобзар» 1860 р. було надруковано в кількості 6050 примірників (серед них – 50 примірників на веленовому папері), з яких 735 примірників надіслано К.М. Яхненку на погашення боргу. Витрати на видання дорівнювали  1048 крб. 10 коп.

1861

Січень–лютий. Виконав портрети:


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.П.К. Клодта». Офорт; ...............І.І. Горностаєва». Офорт;


 

 

 

«Автопортрет». Олія. т;

 

 

 

 

 

 

О.М. Лазаревський згадував про Шевченка: «Січень і лютий просидів він майже безвихідно в кімнаті, зрідка тільки відвідуючи близьких знайомих. У цей час він продовжував займатися гравіруванням, писав копію зі свого портрета, що був на виставці, й почав портрет однієї дами; останній сеанс відбувся наприкінці січня; він весело і спокійно працював з двадцяти до четвертої години»

14–15 лютого. Шевченко написав свій останній вірш


 

 

 

 

«Чи не покинуть нам, небого…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15 лютого. У розділі «Литературная летопись» неофіційної частини «Полтавских губернских ведомостей» повідомлялося про вихід у світ «Псалмів Давидових», які «переложив по-нашому Т. Шевченко»