1831

25 лютого(за старим стилем). У селі Моринці на Київщині в убогій сім’ї селянина-кріпака народився великий поет України, класик світової літератури Тарас Григорович. У метричній книзі за лютий записано: «25 февраля. У жителя села Моринец Григория Шевченка и жены его Екатерины родился сын Тарас»

1843

 

17 лютого. В «Северной пчеле» (№38) надруковано оголошення про те, що в книгарні І.Т. Лисенкова продається поема «Гайдамаки»

 

 

 

 

 

 

 

 

19 лютого. Цензор П.О. Корсаков підписав дозвіл на друкування другого видання «Кобзаря»

1844

19 лютого. Написав у Москві вірш «Чигрине, Чигрине…»

 

 

Чигрине, Чигрине

 

 

 

 

 

20-24 лютого. 20 лютого Шевченко виїхав з Москви і 23-24 лютого прибув до Петербурга зі своєї першої подорожі в Україну. До столиці він повернувся, сповнений силою вражень від зустрічі з милою батьківщиною. Незабаром це знайшло своє відображення у визначному творі періоду «Трьох літ» – поеми «Сон»

 

«Сон»

1845

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19 лютого. П.П. Дубровський написав з Варшави до Вацлава Ганки: «Известно ли Вам, что г. Шевченко издает в Петербурге «Живописную Украину»… Издание превосходное… Если бы подобные издания явились и у других славянских народов. Какое было бы сокровище»

1855

20 лютого.Шевченко завершив роботу над повістю «Несчастный»

1857

25 лютого. Поема Шевченка «Наймичка» була надрукована в другому томі «Записок Южной Руси» без зазначення автора

1858

16 лютого. Дата остаточного завершення роботи над повістю «Прогулка с удовольствием и не без морали» («Матрос»). Шевченко написав С.Т. Аксакову, що закінчив роботу над цією повістю, якою він дебютує в «великорусском слове»


21 лютого. Шевченко відзначив у щоденнику, що почав готувати для друку поезію, писану з 1847 по 1858 р.


24 лютого. Шевченко завершив переписування поеми «Княжна» відкривши нею рукописну «Більшу книжку»


25 лютого. Шевченко отримав листа від М.М. Лазаревського з повідомленням про дозвіл жити в Петербурзі і відвідувати Академію мистецтв

1860

18 лютого. В «Иллюстрации» надруковано біографічний нарис «Тарас Григорьевич Шевченко» з його портретом. У нарисі Шевченка названо «первым из современных малороссийских поэтов… Имя его с любовью и уважением произносится всеми, кому дорога Малороссия»

19 лютого. У Реэстры, поданому Петебурзьким цензурним комітетом до Головного управління цензури, відзначено, що цензор В.М. Бекетов підписав 23 січня квиток на випуск у світ «Кобзаря»

29 лютого. Дата цензурного дозволу березневого номера «Современника», в якому вміщено рецензію М.О. Добролюбова на «Кобзар». Про Шевченка тут сказано «Он поэт совершенно народный, такой, какого мы не можем указать у себя… У Шевченка… весь курс его дум и сочувствий находится в совершенном соответствии со смыслом и строем народной жизни. Он вышел из народа, жил с народом и не только мыслью, но и обстоятельствами жизни был с ним крепко и кровно связан»

1861

Середина лютого. Хворого Шевченка відвідав О.С. Афанасьєв-Чужбинський. «В нынешнем году, – згадував він, – Шевченко был болен, но выходил навещать близких ему людей, работал и не думал о смерти, еще надеялся и мечтал… Шевченко собирался

купить себе землю на берегу Днепра и построить хату. Он показывал мне план хаты, утешался, как дитя, мыслью, что огромное окно мастерской будет выходить на Днепр, который он страстно любил» (Русское слово. – 1861. – №2. – С. 46 – 47).

 

 

 

25 лютого. Невідомі земляки надіслали Шевченкові листа, палко поздоровляючи його з днем народження: «Кобзарю дивний! Будь здоров і щаслив на многі літа, хай доля шанує тихий супокой твоєї душі, щоб струни твоєї ліри голосно дзвеніли на втіху й науку рідним дітям України»

26 лютого.(за старим стилем) майже всю ніч з 25 на 26 люттого Шевченко сидів у ліжку, сперши ся на нього руками: сильний біль у грудях не давав йому лягти. О п’ятій ранку він ніби відчув себе краще і хотів попрацювати: спішив узятися до незакінченої гравюри – портрета Ф.А. Бруні. Він став спускатися по гвинтових сходах у майстерню, але раптом охнув і впав. Серце перестало битися. Годинник показував пів на шосту ранку.

 

 

28 лютого (за старим стилем). Петербург. Похорон Т.Г. Шевченка на Смоленському кладовищі