1825

21 березня «Не витерпів лихої долі...» батько Тараса Григорій Іванович Шевченко. Вмираючи, він висловив, між іншим, знаменне пророцтво щодо майбутньої долі сина: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе»

 

 

 

 

 

 

 

 

Шевченко Т.Г.

Малюнок батька

1828

Весна. За сповідальним записом Кирилівської церкви значиться родина вдови Григорія Івановича Шевченка: «120.Ксения Грушевская 42 лет. Дети ея: 101 Никита 16 лет; 102 Тарасий 14; 103 Стефан 12; 104 Ирина 9;105 Евдокия 9; Марія8; 107 Ксения 8». За тим же записом значиться родина батька Оксани Коваленко, з якою в той час сердечно дружив Тарас: «834 Стефан Лысый Коваль 61 года; 886 Жена его Матрона 47 лет; 835 Дети их – Прохор 16(лет); 836 Василий 13 (лет); 837 Павел 4 (лет); 887 Ксения 11 лет; 888 Мария 8»

1842

21 березня. В реєстрі Петербурзького цензурного комітету записано про випуск у світ поеми «Гайдамаки»

1845

22 березня. В журналі Ради Академії мистецтв записано: «Определено: Поскольку Шевченко известен Совету по своим работам и награжден уже за успехи в живописи серебряной медалью 2-го достоинства, то удостоить его звания неклассного художника и представить на утверждение общему собранию Академии»

23 березня. Шевченку видано квиток для подорожі в Україну – «в Малороссийские губернии для художественных занятий, почему господа, на заставах команду имеющие, благоволят чинить ему как туда, так и обратно свободный пропуск, равно и беспрепятственное на месте, где сколько нужно будет пребывание»

1847

22 березня. Київському генерал-губернатору надіслано розпорядження III відділу про арешт Шевченка та членів Кирило-Мефодіївського товариства.

Кінець березня – початок квітня. В селі Бігач Шевченко написав портрет дружини князя Кейкуатова Катерини Федорівни і нарисував олівцем портрети їхніх дітей Миші, Віри та Наді.


1857

17 березня. У газеті «Русский инвалид» (№61) за допомогою М.С.Щепкіна опубліковано (без підпису автора) вірш Шевченка «Заворожи мене волхве…»

1858

16 березня. Намалював портрет М.С. Щепкіна. Записав у «Більшу книжку» вірш «В.А. Козачковському». Шевченка відвідали  М.О. Максимович, А. М. Маркевич і Д.Є. Мін. Здоров’я покращало.

18 березня. Шевченко відзначив у щоденнику: «Кончил переписывание или процеживание своей поэзии за 1847 год». До «Більшої книжки» записав цикл «В казематі».


 

В казематі


Березень. Поет прибув до Москви. Оглядає місто, знайомиться з літераторами і вченими, відвідує друзів, знайомих. Зустрічається з декабристом С.Волконським.

1859

25 березня. Написав вірш «Ісаія.Глава35».

27 березня. Намалював портрет вченого-зоолога М.О.Северцова.



Березень. Виконав портрет Бориса Суханова-Подколзіна, сепію «Русалки» та три етюди до неї.


1861

Середина березня. Марко Вовчок, вражена звісткою про смерть Шевченка, написала своєму чоловікові О.М.Марковичу: «Я ні об чім думати не можу. Боже мій. Нема Шевченка. Се я тоді з ним навік попрощалася – чи думали ми, прощаючись… Тепер у мене душа болить, болить, і ніколи не побачу його!» Просила надіслати їй портрет і дарунки Шевченка – зшиток з віршами, написаними поетом в Орській фортеці, та «Євангеліє», яке він там читав.