Старицький Михайло Петрович

(14.12.1840 – 27.04.1904)

письменник, видатний театральний і культурний діяч, меценат


Народився Михайло Петрович 14 грудня 1840 року в с. Кліщинцях Чорнобаївського району. Коли Михасеві йшов п’ятий рік, помер батько, а на дванадцятому – й мати. Сиротою заопікувався Віталій Лисенко – батько відомого композитора Миколи Лисенка. Михайло і Микола були троюрідними братами і «зразу ж зійшлися душа в душу». Михайло закінчив Полтавську гімназію, а в 1858 р. разом з братом вступили до Харківського університету на фізико-математичний факультет, а в 1860 р. перевелися з Харківського університету до Київського, де М. Старицький вчився на юридичному факультеті.

Перша віршова спроба М. Старицького припадає на сумні часи «Валуєвського» циркуляру. У вірші передано атмосферу смутку й зневіри, в якій жила тоді українська інтелігенція.

Майбутній письменник брався перекладати твори Пушкіна й Лермонтова, а взимку, на канікулах, із М. Лисенком створили п’єсу «Гаркуша», яка, на жаль, не збереглася.

З 1864 року у Львові з’являються вірші М. Старицького у багатьох журналах. Оселившись у Києві, у 1871 році митець став організатором Товариства українських сценічних акторів, яке взялося за постановку драм рідною мовою. Для репертуару потрібні були нові твори, так були написані лібрето до народно-побутової оперети «Чорноморці», музична комедія «Різдвяна ніч» за повістю М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Ці театральні дійства, в супроводі чудової музики М. Лисенка, мали величезний успіх у глядачів.

М. Старицький перекладає на українську мову і власним коштом видає «Казки Андерсена», наступного року – «Байки Крилова», повість «Сорочинський ярмарок» М.Гоголя та ін. У 70-х роках Старицький плідно працює як поет.

Продавши свій маєток, Михайло Петрович забезпечує фінансування професійної трупи з власних коштів, починає мандрівне життя режисера. Пише для театру відомі нам п’єси «Не судилось», «За двома зайцями», «Богдан Хмельницький», «Розбите серце», «Талан» та ін.

Однак, тривала напружена праця знесилює митця фізично, а соціальна незахищеність театральної трупи – матеріально. 1893 р. через хворобу він залишає театр, та не полишає літературної діяльності. Пише драматичні твори «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Остання ніч», завершує прозову трилогію «Богдан Хмельницький», створює романи «Молодость Мазепы» та ін., береться за видання альманаху «Нова рада».

Помер митець у Києві 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі.

Вдячні земляки ще до 140-річчя від дня народження створили цікавий сільський музей, названий його ім’ям. А з 2001 року затверджено літературно-мистецьку премію ім. М. Старицького.


Література


Старицький, М.П. Твори: в 6 т. /М.П. Старицький. – К.: Дніпро, 1989. – Т. 1 – 6.

Старицький, М.П. Вибрані твори /М.П. Старицький. – К.: Дніпро, 1967. – 224 с.

Старицький, М.П. Богдан Хмельницький: трилогія /М. Старицький. – К.: Дніпро, 1991.


***


Михайло Старицький: постать і творчість: зб. пр. Всеукр. наук. конф., Черкаси, 12 – 13 трав. 2004. – Черкаси: Брама, 2004. – 384 с.

Цибаньова, О.С. Лаври і терни… Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького /О.С. Цибаньова. – К.: Укр. держ. центр. культ. ініціатив, 1996. – 184 с.: портр.

150 років з дня народження М.П. Старицького: [біогр. та творча спадщина митця] //Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 1990. – ІV кв. – С. 66 – 70.

Михайло Старицький //Криничка: антол. творів письм. Черкащини для дітей та юнацтва: [в 2 т.]. – Черкаси, 2009. – Т.1. – С. 43 – 44.